Інструментальний ансамбль Польського союзу імені Макарова вразив публіку своїм високим професіоналізмом, виконуючи композицію класичних вальсів.
14 листопада. Дощовий день. Не особливо сильний, але все ж дощ. Поривчастий вітер, що посилює холод, хоча день не особливо холодний як для листопада. Центр Києва. Майдан Незалежності. Як і в кожній країні, тут є точка, з якої починають вимірювати відстані всередині країни та за її межами. Обеліск під глобусом. Звідси до Варшави 800 км. Найближчий прикордонний перехід з Польщею — 506 км.
Але до Будинку Архітектора, мабуть, метрів двісті. Короткий, трохи вгору підйом, і відстань до Польщі скоротилася до нуля. Усередині будівлі вже чути польську мову на сходах. Скрізь весела молодь у барвистих народних костюмах з різних регіонів Польщі. Над сценою вивіска нагадує всім, що це патріотична академія.
Легенда про Леха, Чеха та Руса у виконанні юних артистів Київської молодіжної асоціації «Молоді та креативні»
Ми починаємо з невеликою затримкою. Короткий вступ від пані Лариси Буланової, і «урок патріотизму» — як називали академію — розпочався.
Урок базувався переважно на патріотичній поезії, що перемежовувалася народними танцями у виконанні гурту «Полання знад Дніпро». Була також музика. Мене особливо зворушила сцена за участю 13 юних скрипалів з Макарова (Київська область). Їхні виступи були такою радістю, що можна було пишатися талантами української польської громади. Також були історичні фільми та народні танці, усі у виконанні дітей та молоді з різних польських громадських центрів Києва, Білої Церкви, Макарова та Биківні.
Виступи учасників концерту винахідливо, упорядковано та вміло пов’язала Лариса Буланова, президент Київської молодіжної асоціації «Молоді та креативні» та викладач Київської суботньої школи при ЗПУ.
Молодіжна презентація пройшла дуже успішно, хоча й були незначні труднощі – адже, зрештою, страх сцени завжди присутній у таких виступах.
Я спостерігав за танцюючою молоддю і непереборно згадував сільські ігри, які бачив у Польщі, коли був молодим. Виступи хлопців, часом небезпечні для їхнього життя та здоров'я, були видовищем, яке варто було побачити. Танцювали пари дівчат, бо хлопців приходило менше, і все ж усі хотіли танцювати. На сцені панували не лише танці, а й веселощі. Це, окрім чудової командної роботи, безсумнівно, є ключовою особливістю «Полян Наддніпрянщини».
Денис Фролов з початкової школи № 23 у Биківні – ліричне соло у дуеті «Думки на два серця». Це вже другий рік співпраці школи з ЗПУ.
Виступи з концертами були досить нерівномірними. Крім того, мене також не вразив репертуар. Я вважаю, що за нинішніх обставин в Україні було необхідно продемонструвати бойову поезію. Поезію, яка надихала на бойовий дух, показувала, що допомагало полякам у боротьбі за незалежність. Україна не мала такого досвіду, тому, можливо, польська поезія була б дуже доречною.
Пісню «Є така країна» привезли дівчата з гурту «Біла Церква» Польського культурного товариства Красінського (художній керівник Гелена Хоменко).
Варто згадати ще про одне, описуючи академію. На сцену вийшли наймолодші діти. 6- та 7-річні виконали дві пісні, ще незграбно, але без жодних гальм. І це важливо. Наступні виконавці дорослішають. Вони звикають до виступів. Є наступність поколінь – і гурту вже 15 років!
Студенти Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана: Олександр Копан, Тетяна Рачинська, Вероніка Алексєєнко викликали патріотичні емоції, декламуючи вірші, присвячені поверненню незалежності
Варто привітати жінок, які ведуть заняття в суботній школі. Вони навчають дітей не лише правильної польської мови, а й сценічних манер та впевненості у виступах перед публікою. Це якості, які неможливо набути теоретично – і без них доросле життя буде значно складнішим.
Неможливо було не захоплюватися енергійно танцюючими дівчатами та хлопцями та не слухати вокальні партії гурту.«Поляни з Дніпра», яка цього року святкує своє 15-річчя (художній керівник Леся Єрмак)
Фінальна пісня у виконанні учнів Польської суботньої школи в Києві стала головним девізом академії. Слова – «Ми поляки і поляки» – голосно лунали в залі за 200 метрів від точки, з якої вимірюються всі відстані в Україні, її серця, ім'я якого українською мовою відоме всьому світу – Майдан!
Під час фіналу Патріотичної академії президент Спілки поляків України Антоній Стефанович подякував організаторам за чудово підготовлену програму та вручив їм дипломи та похвали.
Войцех ЦАКОВСЬКИЙ
