Після концерту в костелі св. Олександра: Рафал Суліма, Дмитро Береговський (церемоніймейстер), Ігор Сікорський, Адам Ковальський
Різдвяний турнір з колядок трьох польських майстрів органної музики тривав лише два дні, але йому вдалося стати унікальною подією, справжньою культурною подією.
Незважаючи на попередні пастирські оголошення та художньо підготовлені плакати, розміщені на інформаційних стендах у церквах, організатори концерту, як кажуть, були стурбовані до останньої хвилини.
І чи буде гарна погода, чи вчасно приземлиться літак з дорогими гостями, і чи захочуть кияни (включно з поляками-киянами) покинути свої домівки, щоб подолати транспортні труднощі та ризикувати травмами на скляному грудневому тротуарі, щоб дістатися до церкви практично в повній темряві, о 19:15 до церкви Святого Олександра...
Це завжди велика невідомість, особливо в останню суботу Адвенту.
Першим приємним сюрпризом для організаторів стало те, що після Святої Меси українською мовою багато вірян залишилися в церкві в очікуванні анонсованого концерту.
Я бачу, наскільки захисно-неспокійним є головний промоутер (і рушійна сила!) усієї події, пан Стефан Вєлох, який постійно встає зі свого місця та кудись бігає, щоб вирішити якісь питання та суттєві справи.
Тож я вирішую, всупереч усім канонам і особливо bon ton, скористатися часом очікування, упіймати зручний момент, щоб поставити кілька запитань:
DK.: «Пане Стефане, я пам’ятаю, як підчас зустрічі з різдвяними облаточками заінтригував П.і ми інформація про те, що щось станеться найближчим часом незвичайний подія. Чи це стосувалося сьогоднішнього дня, і якщо так, Щоб Як це сталося?
Стефан Вєлох: «Сьогоднішній перший різдвяно-новорічний концерт у виконанні трьох органістів з Польщі: доктора Рафала Суліми, Адама Ковальського та Ігоря Сікорського з Києва стане надзвичайною подією у столиці України.
Сьогодні ми прибули прямо з Борисполя (аеропорту) до церкви Святого Олександра, і троє майстрів одразу почали випробовувати орган. Сестра, яка на ньому грає, слухаючи з цікавістю, з хвилюванням сказала: «Я давно не чула такої гарно виконаної органної музики».
Ці слова черниці були першою рекламою для польських органістів і передвісником їхнього майбутнього успіху, а для мене – бальзамом на душу, адже я вперше виступала як організаторка цього концерту від імені Польсько-українського культурно-освітнього товариства «Криниця» в Україні.
Як президент цієї Асоціації, я радий, що у нас вже понад 250 членів, ми постійно розвиваємося, і після кількох менш помітних, епізодичних заходів, організованих Асоціацією, цей концерт польських виконавців є нашим першим великим, справді значним починанням».
Великобританія: «Але, очевидно, це величезна інвестиція, яка потребує належного фінансування. І як вам вдалося залучити кількох чудових музикантів з різних куточків Польщі?»
Пд. Зх..: «Як панове, ми не будемо обговорювати гроші. Ми хотіли б подякувати цим добрим людям. Значну підтримку надають родина Ростислава та Тетяни Рачинських, Консульський відділ посольства Польщі в Києві та Влодзімеж Щепаняк, а весь захід проводиться під патронатом Генерального консула Республіки Польща Томаша Дедерко».
Звісно, до проведення концертів долучився й Об’єднання поляків України на чолі з президентом Антонієм Стефановичем. Висловлюю всім їм щиру подяку та безмежно вдячний за підтримку в реалізації такого важливого для киян проєкту, як різдвяний подарунок.
Нехай Бог благословить їх від щирого серця! Найголовніше, що це стало можливим. Це, безперечно, втручання Божественного Провидіння».
І так почалося…
Потужні органні удари урочистого музичного вступу одразу ж наповнили церкву густою хвилею радісного хвилювання. А ось і – чацкона – непереборний аргумент латиноєвропейської культури: спочатку повільно, у формі розповіді про сьогодення з поглядом у майбутнє, нотки сімейної радості чергуються зі страхом і невизначеною долею людини. Ігор Сікорський майстерно виконав.
Як і колядування, це мистецько. У своїй імпровізації на тему «Ангел говорив до пастухів» Адам Ковальський включив гірські елементи, майже маршові, в урочисту форму гімну, з тріумфальним використанням усього багатства органу у фіналі.
Естафету колядок перехопив доктор Рафал Суліма у дивертисментній варіації на тему «Пастухи прийшли до Віфлеєму». І треба сказати, що цей забіг був прекрасним і виразним.граючи стрибки з малюком na ліра" орган"від щирого серця", отже "слава у висотах" і запит на " мир на землі" звучало переконливо, заохочуючи слухачів підспівувати, в якому «чудеса, чудеса сповіщають".
Пан Рафал також вразив своїм пасторальним виконанням імпровізації «Gdy się Chrystus jest» (Коли Христос народжується) у класичному староанглійському стилі з польською церковною традицією на задньому плані та тихою, ніжною медитацією, яка, всупереч логіці, цілком розумно перетворюється на апофеоз: «Gloria, gloria, in excelsis Deo!»
Церква Святого Миколая у Києві
Ігор Сікорський зосередив увагу публіки на святковій атмосфері органних канонів під час виконання «Хорової прелюдії» Й. С. Баха, а чудовий баритон Рафала Суліми у «Аве Марія» Ф. Шуберта викликав асоціації зі Святим Йосипом біля Дитятка Ісуса та викликав тривалі, енергійні оплески зворушеної публіки.
Адам Ковальський представив відомий твір Й. С. Баха/Ш. Гуно у яскравих, сонячних тонах чистого духу та одразу після бурхливих оплесків публіки дав незвичну для київського вуха інтерпретацію «Бог народився».
Спочатку, коли «влада згасає», ситуація розвивається в ритмі приємного танцю, подібного до менуету В. А. Моцарта, потім набуває рис балу на зібранні вельмож, щоб знову заспокоїти настрій тріумфу у тихому погляді в майбутнє...
Цю духовну, патріотичну перспективу підсумував Рафал Суліма у зворушливо романтичному творі М.К.Огінського «Прощання з батьківщиною», сповненому любові та туги. Твір вже добре відомий широкій публіці, проте він зворушує серце своїм дивним поєднанням радості та смутку… Особливо у такому майстерному виконанні, коли орган ледве стримує сльози…
«Сце приносить мені велике задоволення"
Схвильований чудовим концертом, я поспішаю крутими сходами до церковного хору, де зустрічаю все ще теплих, приємно усміхнених виконавців біля органу. Вони дозволяють мені зробити кілька фотографій і майже готові йти. Я прошу кілька слів для наших читачів і одразу ж ставлю низку запитань для всієї команди, на які швидко отримую відповіді:
"Я є Рафал Суліма, органіст з Польщі, який представляє Музичний університет у Білостоці. Як викладач, у мене загалом десять студентів, яким я викладаю різні предмети: гру на органі, імпровізацію та спів.
Навчання триває п'ять років. Спочатку трирічний бакалавр, а потім дворічний магістр. Для студентів це навчання безкоштовне, оскільки польська освіта є безкоштовною. Студенти переважно з Білостока, але також є деякі з Варшави.
Вони насправді приїжджають до нас з усієї Польщі. Більшість із них сільські хлопці. Зазвичай у їхніх парафіяльних церквах є органісти, звідси й інтерес. А люди з сільської місцевості більш працьовиті.
Я вперше в Києві, і мені тут подобається все. Україна зустріла нас прекрасною зимою, снігопадом, який ми рідко бачимо в Польщі, а також чудовою гостинністю людей та чудовою атмосферою гостинності.
Пан Стефан, який організовує нашу концертну поїздку сюди, та пан Росціслав сьогодні показали нам місто, і завдяки їм ми побачили всі найгарніші місця Києва. Тож, окрім гри, ми також мали можливість помилуватися цікавими пам'ятками».
Високий, стрункий чоловік, переодягаючись зі свого артистичного костюма, з доброзичливою посмішкою відповідає на моє дещо зарозуміле запитання: «Чим ви заробляєте на життя і чи плануєте ви, як багато молодих людей у Польщі, втекти на Захід?»
«Я? Бо я не створений для співбесід, але... Мене звати Адам КовальськийЯ органіст у Свєнтій Липці. Це Марійський санктуарій на кордоні Вармії та Мазур. Я заробляю на життя грою – у нашому костелі та у Варшаві, де навчаю дітей у музичній школі та викладаю в Академії, Університеті музики.
Так, я літаю туди-сюди, але я б не літав, якби мені це не подобалося. І я літаю, і це приносить мені величезне задоволення, бо я граю на органі з дев'яти років. Я не планую нікуди тікати, бо на «не-Заході» у мене стільки цікавої роботи, що, боронь Боже, я зможу її впоратися!
Однак в Україні я досі був у Львові, а в Києві я вперше. І те, що я тут бачу та відчуваю, вказує на світле майбутнє».
"Прекрасна музика підносить людський дух до небес"
Наступного дня ми радісно вітали наших дорогих польських гостей у нашій парафіяльній церкві Святого Миколая, де почесні місця зайняли консул Республіки Польща в Києві Агнешка Рачка; народний депутат України Ольга Богомолець; президент ЗПУ Антоній Стефанович; президент асоціації «Згода» Вікторія Радік; директор Державного музею медицини України професор Вадим Шипулін; президент PUSKO «Криниця» в Україні Стефан Вєлох; та відомі діячі світу культури.
Парафіяльний священик, отець Анджей, тепло привітав присутніх, особливо своїх співвітчизників з Польщі, а наприкінці вимовив зворушливе речення, яке власне й стало девізом цього концерту: «Прекрасна музика підносить людський дух до Небес!»
Ігор Сікорський почав підносити публіку до Небес виконанням чацкони: повільно, монотонно, відчиняючи вікно, виводячи їх на світло, на замкову гору, на вершині якої більш відчутне суперечливе переплетення світла і тіні. Тут часом здається, ніби тіні наближаються до страшної густоти… але ні — промінь любові вже поспішає на допомогу.
У прелюдії до твору Й. С. Баха «Твоя прекрасна душа» органіст малює пасторальний образ у спокійному стилі пейзажного оповідання, під ритм гобеленів XVII століття: спокій у просторі, мрійливі жінки на лузі, ліс поруч, замок на задньому плані, сад. Ідилія. Настрій заспокоєння.
Вдячна публіка винагородила виконавця щирими оплесками, і шлях був відкритий для наступної прелюдії Й. С. Баха: «Новий рік гряде» та «Прийди, Спасителю язичників».
У першому органіст створює казкову атмосферу: сніжинки падають у тиші сплячого лісу, запрошуючи нас спати. У другому виразні басові кроки ритмічно супроводжують партію гобоя, яка на передньому плані невибагливо розгортає чисту розповідь у майже безтурботному спокої.
«Фантазія на тему польських колядок» Фелікса Нововейського була справді вражаючою. Спочатку виконавець мобілізував усю потужність органу, щоб вшанувати Всесвітню Подію, і лише потім, у тихій втісі, запросив «Ходімо всі до стайні», перш ніж знову вивільнити на публіку грандіозний потік звукового потенціалу благородного інструменту у фінальному апофеозі.
Адам Ковальський вирішив поки що не відступати від класичних взірців і запропонував «Прелюдію та фугу ля мінор» Й. С. Баха, яка з самого початку сповнена радості; радості співочої, балакучої та квітчастої, безсумнівно, багатої на декоративні віньєтки, як на старовинних гравюрах, особливо в заключній частині прелюдії, коли ми уявляємо себе, як входимо до салону, де молода пані заспокоює серце музикою, скорочуючи час очікування. Тут немає смутку, лише туга та надія, збагачені прекрасною поліфонією органу у фіналі.
Після бурхливих оплесків публіки пан Адам вразив нас своїми інтерпретаціями різдвяних тем. Ми почули, про що йдеться у творі «Ангел говорить до пастухів» на органі, відчули, як любов заспокоює ситуацію у творі «Коли Христос народиться», і були зворушені патріотичним трактуванням. «Підійми руку, о Божа дитино, благослови нашу улюблену Батьківщину…» у полонезі «Бог народився».
Бурю оплесків викликали вокальні виступи А. Ковальського та Р. Суліми, чиї майстерні виконання відомих марійних композицій викликали численні оплески та бравісимо, яких ніколи раніше не було в церкві Святого Миколая.
Кульмінацією всього вечора стала відома та зворушлива фраза «Христос — лідер, Христос — Цар...»
Цей недільний концерт унікального дводенного свята прекрасної музики, яка «підносить людину до Небес», тривав без антракту понад три години, які пролетіли майже непомітно.
Люди не поспішали йти і ще довго залишалися в захопленні, щоб пережити радісні моменти, не шкодуючи слів вдячності трьом видатним Майстрам та організаторам цього дивовижного заходу у форматі вечірки вихідного дня.
Євгеніуш ГОЛІБАРД
