Після двох років вагань у Києві встановили пам'ятник великому романтику | Словацький знову в Україні Юліуш Словацький назавжди закарбував своє місце в історії літератури і сьогодні належить усьому світу. Однак цей великий польський поет тісно пов'язаний з Україною та визвольною боротьбою наших двох народів, символом чого є відкриття його пам'ятника в Києві. Офіційне відкриття пам'ятника поету в Києві відбулося 20 вересня в рамках візиту президента Польщі Броніслава Коморовського. Пам'ятник відкрили міністр культури та національної спадщини Польщі Богдан Здроєвський та міністр культури України Михайло Куліняк. Ця подія викликала величезне захоплення у творчої спільноти, особливо поляків, які проживали у столиці та знали тернистий шлях ушанування пам'яті Юліуша Словацького в Києві. Все почалося у 2002 році, коли за ініціативою української сторони, зокрема особисто Дмитра Павличка (тодішнього посла України в Польщі), у Варшаві було відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку. «Тут, у Києві, після того, як було вирішено, що Шевченка буде проведено у Варшаві, ми почали шукати підходяще місце для Словацького», – згадував Б. Здроєвський. Статуя поета, створена польським скульптором Станіславом Радванським, прибула до Києва у серпні 2009 року. Відкриття пам'ятника планувалося на 4 вересня 2009 року, у 200-річчя з дня народження поета (рік, який, згідно з рішенням Сейму, було оголошено Роком Словацького). |
 |  |
| За мить до церемонії відкриття. Міністри Б. Здроєвський та М. Кулиняк | Любителі та популяризатори польської культури позували для фото з поетом. |
| У першому ряду (зліва направо): Ярослав Годун, директор Польського інституту в Києві, Дорота Яворська, редакторка щоквартального видання «Криниця» та автор пам'ятника, скульптор Станіслав Радванський | |
| Спочатку пам'ятник мали встановити на площі на вулиці Костельній поруч із римо-католицьким костелом Святого Олександра, але цьому завадили протести мешканців сусідніх багатоквартирних будинків, які, заявляючи, що не проти польського поета, виправдовували своє обурення тим, що ніхто з ними не радився щодо планів розташування його пам'ятника. Після двох років пошуків остаточне місце для пам'ятника нарешті було запропоновано – поруч із церквою Святого Миколая на вулиці Велька Васильковська. Відповідний указ підписав голова міської державної адміністрації Олександр Попов. | |
 Мрія Дмитра Павличка – автора та промоутера ідеї вшанування Шевченка та Словацького у Варшаві та Києві – здійснилася | |
| Під час відкриття пам'ятника, звертаючись до теми, Міністр культури та національної спадщини Польщі Богдан Здроєвський зазначив: «Я дуже задоволений цією церемонією, бо Юліуш Словацький, на відміну від Фридерика Шопена чи Адама Міцкевича, на жаль, не мав такої ж удачі з пам’ятниками. І тут, у Києві, він деякий час блукав, щоб знайти це прекрасне, престижне місце. Я хочу всім за це подякувати. Пам’ятник партнеру, ідеї, яка народилася раніше – представнику української культури – стоїть у Варшаві. Сьогодні ми завершуємо цей важливий елемент ідеї об’єднання України та Польщі спільними пам’ятниками. Я також хочу подякувати професору Радванському, автору скульптури, який переконав нас, що він чудовий художник, і знайшов правильні пропорції та естетичну форму, щоб увічнити пам’ять Юліуша Словацького». | |
 Захід об'єднав креативну спільноту столиці | |
| Зі свого боку, Міністр культури України Михайло Кліняк, серед іншого, наголосив: «Юліуш Словацький, як і всі люди великого духу, значно випереджав свій час. Його невгасаюче поетичне слово доводить як полякам, так і українцям, що ми належимо до великої європейської родини. Саме в цьому дусі Польща та Україна уклали угоду про увічнення цих двох геніїв наших народів. Тому я вітаю всіх учасників цієї виняткової події та бажаю швидкого розвитку культурних контактів та взаємних, дружніх та сусідських відносин між народами Польщі та України». Церемонія завершилася зворушливим «Гімном заходу сонця на морі» (включно з «Сумний я, Боже!») великого польського романтика в оригіналі та в українському перекладі Дмитра Павличка. (...) Що я часто розмірковував над могилами людей, Що я ледве знав свій рідний дім, Що я був немов паломник, який трудиться в дорозі У спалахах грому (...) У ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА За ініціативи Київського національно-культурного товариства поляків «Згода» на чолі з його президентом Вікторією Радік, заслуженою особою культури Польщі та України, теплого осіннього дня 4 вересня представники столичної інтелігенції та поляків Києва зібралися перед пам’ятником Юліушу Словацькому напередодні його офіційного відкриття, щоб відзначити день народження Великого Майстра Пера. Цей акт вшанували своєю присутністю: виконувач обов'язків президента ЗПУ Антоній Стефанович, завідувач кафедри польської філології Київського університету, член-кореспондент Академії наук України проф. др. хаб. Росціслав Радишевський, проф. др. хаб. Університету імені Адама Міцкевича в Познані Галіна Корбіч, проф. др. хаб. Педагогічного університету в Переяславі-Хмельницькому Микола Корпанюк, проф. др. хаб. та член-кореспондент Академії наук України Микола Сулима. | |
 Він цитував безсмертні вірші з творів великого польського романтика проф. д-р хаб. Росцислав Радишевський | |
| Теплими, щирими словами присутні розповідали про творчість цього великого польського поета та драматурга епохи романтизму, який народився в Україні, в одному з найстаріших міст Волині – Кременці, місті, яке за його часу було оплотом науки, культури та духовності. Протягом свого короткого життя (він прожив лише 40 років) поет ніколи не полишав любові до рідного краю. Багату літературну мозаїку, закарбовану в його віршах, донесли до слухачів декламатори та перекладачі: Наталія Лисенко-Єжиковська, Станіслав Шевченко, Дорота Яворська та інші шанувальники філософської спадщини Майстра. | |
 Як гість на дні народження Майстра | |
| Вікторія Радік, організаторка цього надзвичайного заходу, подякувала всім учасникам та висловила сподівання, що ця зустріч була лише «першим кроком» у серії запланованих регулярних літературних зустрічей біля пам’ятника Словацькому в Києві. Також було висунуто ідею організації літературного конкурсу його імені. PS. (ДК.) | |
