V Всесвітній фестиваль поезії Марії Конопницької в Пшедборжі |
Одна з організаторів Фестивалю Малгожата Блажчук (посередині) з його учасниками Ольгою Карачановою (ліворуч) та Іреною Бучинською-Ґіловою |
 Правнук поета, Ян Бєлецький, серед учасників Фестивалю (Пшедбуж 2009) |
| Трохи історії Шістнадцять років тому делегація Польського культурно-освітнього товариства імені А. Міцкевича в Києві на чолі з І. Бучинською та Я. Козловим вперше взяла участь у тодішньому V Всесвітньому фестивалі поезії Марії Конопницької в Пшедбужі. Відтоді активісти Товариства регулярно відвідують Фестиваль. Щорічно творчі досягнення українських поляків у Києві відзначаються високими нагородами різного рівня. 160-річчя Марії Конопницької трагічно позначене передчасною смертю організатора та натхненника Фестивалю, правнука великого поета Яна Бєлецького. Його щедре серце не витримало цього, і за день до відкриття Фестивалю він помер. І слова вдячності заслуговують на адміністрації міст Пшедбуж та Мокрих Гур, яким вдалося подолати труднощі та організувати цей 21-й Фестиваль. (Хочу нагадати, що на зламі століть М. Конопницька, мати шістьох дітей, власним коштом побудувала школу, яка процвітає й донині.) Відома письменниця та поетеса, чиє ім'я стоїть поруч із такими видатними майстрами слова, як Болеслав Прус, Еліза Ожешкова та Генрик Сенкевич. Останній писав, що її талант «сяє, як промінь сонячного світла». Іван Франко називав поетесу «совістю народу». На жаль, у сучасній незалежній Україні 160-річчя минуло майже непоміченим. Хоча Марія Конопницька знайшла свій вічний спокій саме в Україні, на Личаківському цвинтарі у Львові у 1910 році. Пшедбуж Це невелике, тихе польське містечко, скромно розташоване на мальовничих берегах швидкоплинної річки Піліца, оточене густими гаями, розташоване в колишньому Лодзькому воєводстві. На вершині високого пагорба стоїть історична церква Святого Олексія, збудована в 13 столітті. Багатоповерхові котеджі тулилися серед пишних зелених садів. Тут все говорить про доброту та добродушність мешканців міста. Навіть написи на воротах «Хороший собака, але слабкі нерви» свідчать про почуття гумору та гостинність господарів. І ось, на шкільному подвір’ї (Культурний центр на реконструкції) зібралися учасники цього Поетичного фестивалю з різних країн (переважно з колишнього СРСР). Чому ж цього разу не приїхали шанувальники самобутнього таланту польського письменника зі США, Великої Британії, Канади, Бразилії чи Австралії? Протягом чотирьох днів на сцені відбувалося творче змагання у трьох категоріях (діти, молодь, дорослі) між декламаторами та музикантами за право стати лауреатами цього міжнародного фестивалю. Найбільшу делегацію складали українські поляки з Києва, Львова, Вінниці, Бродів, Самбора, Бердичева, Севастополя, Миколаєва та інших міст. Київська делегація (п'ять осіб) на чолі з Іреною Бучинською-Гільовою була найменшою серед них. Слід визнати, що мистецький рівень та творчий репертуар українських послів виявилися неперевершеними, забезпечивши собі більшість призових місць. Перше місце у дорослій та дитячій категоріях посіли Марія Людмила Веленська, президент Спілки поляків Севастополя «Єдність», та її трирічна донька Анна. Срібло дісталося Ользі Карачаровій, докторці наук, кавалерці почесної нагороди за польську культуру. Бронзу отримали Валерій Медляковський та Валерій Кіцюк, представники Хмельницького. У запеклій конкурентній боротьбі нагороди різного ступеня вибороли представники України у всіх категоріях. З дипломами повернулася творча мистецька група з Омська (Сибір) – її учасники були нащадками політичних вигнанців, засланих туди у XVII та XIX століттях. Поляків Латвії гордо представляв 79-річний Францішек Лакса, який, незважаючи на похилий вік, змагався на рівних з молодшими учасниками та був нагороджений дипломом з відзнакою. Також були присутні декламатори з Таллінна. У рамках культурної програми учасникам фестивалю запропонували екскурсії Ченстоховою та Краковом. |
| Доктор Адольф КОНДРАЦЬКИЙ (ДК.) |
